Глосарій за темами 1-3
Концепція навчання ІМ - сукупність узагальнених методичних положень щодо
раціональної організації навчально-виховного процесу з іноземної мови в умовах,
заданих соціальним замовленням і затверджених відповідними державними органами
освіти, у різних типах навчальних закладів, відповідно до кінцевих і проміжних цілей, з урахуванням
відповідної мережі годин, передбаченої навчальним планом.
МНІМ - наука, що вивчає цілі, зміст, методи і засоби навчання, а також способи навчання і виховання на матеріалі ІМ. Об'єктом методики
навчання іноземної мови є
навчання, а її предметом - метод навчання.
Метод дослідження – це шлях одержання наукових даних
про закономірності навчання, про ефективність навчальних
матеріалів, способи і форми
навчально-виховного процесу.
Система – це
певним чином упорядкована множинність взаємозв'язаних між собою елементів, які
перебувають в ієрархічній залежності та утворюють єдине ціле.
Система навчання ІМ –
складна ієрархічна структура, взаємопов’язана сукупність складників якої
спрямована на навчання конкретної іноземної мови.
Мета навчання ІМ – оволодіння учнями іноземною мовою як засобом
спілкування і здійснення в цьому процесі виховання, освіти і розвитку
особистості учня.
Іншомовна комунікативна компетенція -
сукупність мовних, мовленнєвих, країнознавчих та лінгвокраїнознавчих знань і
умінь, що забезпечують ефективність процесу спілкування іноземною мовою.
Метод навчання – спосіб
упорядкованої діяльності вчителя та учня
на шляху до поставлених цілей навчання.
Методичні прийоми – елементарні
методичні дії, спрямовані на виконання конкретного завдання
на певному етапі уроку.
Засоби навчання – джерела одержання знань, формування умінь; інструментарій, за допомогою
якого забезпечується
реалізація й управління діяльністю вчителя та учня.
Мова – це нормалізована система звуків, морфем, слів та правил
їх сполучення на морфологічному, синтаксичному, семантичному та логічному
рівнях, тобто система знаків, що є основним засобом спілкування членів певного
людського колективу, засобом переробки і передачі інформації від покоління до
покоління.
Мовлення – це практичне користування
мовою в конкретних ситуаціях, з визначеною метою; це діяльність за допомогою мови.
Діяльність – процес активної
цілеспрямованої взаємодії суб’єкта із середовищем.
Мовленнєва діяльність – це активний,
цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування
процес прийому і передачі мовленнєвого повідомлення в процесі соціальної
взаємодії.
Мовленнєвий акт –
цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється згідно з принципами і правилами
мовленнєвої поведінки, прийнятими в певному суспільстві; мінімальна одиниця нормативної
соціомовленнєвої поведінки, що розглядається в межах прагматичної ситуації.
Навичка –
психічне новоутворення, вироблене шляхом вправ,
завдяки якому індивід спроможний
виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих
витрат фізичної та нервово-психологічної енергії.
Мовленнєве уміння – це заснована на знаннях і
навичках готовність людини успішно здійснювати мовленнєву діяльність (МД),
оптимальний рівень досконалості МД.
Вправа – це спеціально організоване в навчальних
умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій, діяльності з метою
оволодіння ними або їх удосконалення. Глосарій за темами 4-5 Фонетика – розділ мовознавства,
що вивчає артикуляційні й акустичні особливості звуків мови, закономірності їх
сполучуваності у мовленнєвому потоці і пов’язані з ними позиційні зміни.
Апроксимована вимова – вимова, наближена до літературної, проте допускає нефонологічні
помилки, що не заважають розуміти усні висловлювання та прочитане вголос іноземною
мовою.
Мета навчання граматичного матеріалу - оволодіння граматичними навичками мовлення:
репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма, та
рецептивними, тобто граматичними навичками аудіювання і читання.
Мовленнєвий, або фонематичний, слух
– це здатність розрізняти звуковий
склад мовлення і синтезувати значення при сприйманні мовлення.
Граматика – розділ мовознавства, що вивчає закономірності будови слів
мови, словосполучення і речення.
Мета навчання граматичного матеріалу - оволодіння граматичними навичками мовлення:
репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма, та
рецептивними, тобто граматичними навичками аудіювання і читання.
Шкільний граматичний мінімум – спеціально відібраний граматичний матеріал, необхідний для вираження власних
та розуміння чужих думок. Складається з активного та пасивного граматичного мінімумів.
Зразок мовлення – це типова одиниця мовлення, що служить опорою для
утворення за аналогією інших одиниць мовлення, які мають таку саму структуру.
Понадфразова єдність – відрізок мовлення, який складається з двох або більше речень,
синтаксично організований і комунікативно самостійний.
| 
