Педагогічні реалії сьогодення. До проблеми використання ІКТ
на занятті іноземної мови
Дем’янова Ю.О.
Запорізький педагогічний коледж
Сьогодні важко уявити сучасний навчальний заклад без комп’ютерної техніки. Кожна освітня установа має чи то комп’ютерний клас, чи то лабораторію інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ); сучасні університетські бібліотеки, бібліотеки коледжів також оснащені необхідним комп’ютерним устаткуванням, яке полегшує й пришвидшує пошук інформації, дозволяє студентам швидко орієнтуватися в бібліотечних каталогах. Кожний викладач-предметник бодай раз у житті – та вже спробував провести навчальне заняття за допомогою ІКТ, відчувши беззаперечні переваги інформаційних технологій як технічних засобів навчання нового покоління. Комп’ютеризоване навчання іноземної мови (ІМ) дуже швидко стало педагогічною реальністю з огляду на комунікативну спрямованість самого процесу навчання ІМ. У зв’язку з тим, що головною метою вивчення мови є досягнення комунікативних цілей, цілком аргументованим і логічним є те, що під час навчання використовуються різні засоби, що сприяють швидшому формуванню комунікативної компетентності студента. Такими засобами є інформаційно-комунікаційні технології, які забезпечують справжню інтерактивність – тобто взаємодію, цілеспрямовану комунікацію (діалог), співпрацю. Зазначмо, що навчання іноземної мови специфічне вже тим, що завжди має інтерактивний, міждисциплінарний характер, навчання англійської зокрема – завдяки її статусу міжнародної мови, мови Інтернету. Проблема, до якої хотілося б привернути увагу цією публікацією, полягає в тому, що сьогодні, на превеликий жаль і сором, інноваційні технології все ще не здобули належного визнання серед приблизно 70-80% педагогів (за узагальненими даними опитувань). Не слід приховувати, що більшість викладачів освітніх закладів – від школи й до ВНЗ – використовують комп’ютер як окрасу свого відкритого заняття (pro forma), фрагментарно, а отже – малоефективно. Сьогодні авторами численних публікацій на тему ІКТ переважно відзначаються переваги їх використання в навчально-виховному процесі, проте мало хто пише про низький рівень інформаційної культури сучасного викладача. Ефективність застосування інноваційних технологій безпосередньо залежить від інформаційної компетентності педагога, яка, у свою чергу, є компонентом загальнопрофесійної компетентності. Інформаційно-комунікаційна компетентність (ІКК) – це вміння викладача вільно орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до професійних потреб. ІКК об’єднує в собі загальну, діагностичну й предметно-орієнтовану компетенції, серед яких остання передбачає здатність викладача-предметника створювати й ефективно використовувати готову електронну продукцію навчального призначення у своїй професійній діяльності. Натомість замість стрімкого входження засобів ІКТ у навчальні аудиторії спостерігаємо протилежний процес. Здавалося б, педагогічна й інноваційна діяльність – поняття, майже синонімічні, такі, що мали б функціонувати паралельно, проте сучасні викладачі переважно виявляють педагогічну стриманість, аніж потяг до інновацій. Педагогами здебільшого вказується низка причин, які стримують широке (мається на увазі систематичне) використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі. Серед них найчастіше зазначаються проблеми психологічного характеру, такі, що створюють бар’єр на підсвідомому рівні. Деяких викладачів лякає їх власний низький рівень інформаційної культури, порівняно з інформаційною компетентністю сучасного студента. Непереборна й давно не актуальна позиція «педагог – це педабог», «яйце не вчить курки» – не дозволяє викладачам із досвідом виявити гнучкість, мобільність, адаптивність, креативність. Від цього страждають усі учасники навчально-виховного процесу: віддаючи належне традиційним методикам навчання й виховання, все ж не слід забувати, що педагог має завжди крокувати в ногу з часом, адже його професійна діяльність спрямована на виховання сучасного замовника освітніх послуг – вимогливого щодо задоволення власних інтелектуальних, інформаційних та комунікаційних потреб; особистість викладача є взірцем для студентів педагогічних спеціальностей. І якщо ІК-технології є ознакою часу, реалією інформаційної доби, то чи не варто замислитися про їх місце та роль у професійному житті кожного, незалежно від віку, педагога? ІКТ мали б давно стати буденним, зручним та ефективним засобом подання навчальної інформації, контролю знань, засобом стимуляції творчої і пізнавальної активності студента, справді засобом, а не метою навчання, новомодною тенденцією, своєрідним фетишем. Окрім недостатньої внутрішньої мотивації та готовності вчителів до проведення занять з використанням ІКТ, актуальними залишаються проблеми матеріально-технічні (недостатнє комп’ютерне оснащення освітніх установ) та науково-методичні (відсутність науково обґрунтованої методики використання ІКТ, прописаності таких занять у навчальних планах). Та все ж головною, на думку авторки, залишається проблема мотивації: спершу виникає потреба, яка стимулює пошук можливостей та способів її задоволення, а від ідеї лише крок до її реалізації. Інформаційно-комунікаційні технології на занятті іноземної мови – це засіб продуктивного навчання, який орієнтує студента на свідоме засвоєння знань і розвиток вміння самостійно їх отримувати. Доцільне й педагогічно вмотивоване використання ІКТ разом з іншими інноваційними та традиційними освітніми технологіями сприятиме виробленню найоптимальніших підходів до організації навчального процесу з урахуванням специфіки української школи (вищої зокрема) і сучасних світових тенденцій в освіті.
|
